Друк

ПАМ’ЯТЬ СЕРЦЯ

70 років віддаляє нас від тієї незабутньої, довгоочікуваної, вистражданої, завойованої, великої і переможної весни сорок п’ятого року. Але події минулої війни не лише відлунюють у наших серцях болем і смутком, вони і сьогодні нагадують нам про себе… Адже говорять, що будь-яка війна закінчується лише тоді, коли похований останній її солдат.

За минулий рік пошуковими загонами «Останній рубіж» (м. Конотоп) і «Гвардієць» (м. Суми) знайдені непоховані останки 2-х червоноармійців, які загинули на початку вересня 1941-го, захищаючи Конотопщину від фашистських загарбників, і в серпні 1943-го, визволяючи нашу рідну землю  і наближаючи той день, коли над нашою країною та всією Європою знову зійде сонце миру.

Як зазначили заступник міського голови Конотопа Тетяна Шерудило та керівник апарату Конотопської райдержадміністрації Віктор Забіяка, сьогодні для цих двох воїнів нарешті закінчиться війна, і вони знайдуть спочинок у землі, яку захищали до останнього пострілу, до останнього подиху.

Про роботу з пошуку останків воїнів Червоної Армії розповіли керівники пошукових загонів «Останній рубіж» (Конотоп) і «Гвардієць» (м. Суми) – Олександр Євтушенко і Дмитро Ященко. Від молодого покоління слово мала студентка Політехнічного технікуму КІСумДУ, член пошукового загону «Останній рубіж» Інна Ніколаєнко.

Настоятель Покровської церкви с. Вирівка отець Ігор відправив траурну панахиду за загиблими воїнами. Після чого під звуки Гімну України та залпи салюту відбулась церемонія поховання. Присутні на Меморіалі Слави вшанували пам’ять усіх, хто віддав своє життя за мир і спокій на нашій рідній землі. Після чого поклали квіти до могили воїнів і пам’ятного знаку.

70 років тому, сонячного травного дня, над світом пролунало довгоочікуване й вистраждане, омите сльозами й полите кров’ю, оплачене мільйонами людських життів слово: «ПЕРЕМОГА!». А шлях до Перемоги – це жахливі, криваві дні і ночі, біль, страждання, смерть, руїни і згарища, виснажливі бої, розпач і віра… Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Будь-яка війна – це катастрофа, бо нехтує найціннішим – людським життям.

Цими травневими днями ми схиляємо голови, вшановуючи пам’ять загиблих у Другій світовій війні і щиро дякуючи нашим ветеранам, які захистили світ від фашистської навали. Вони все витримали і перемогли.

Перемогли тому, що вели війну справедливу й праведну. Перемогли тому, що відстоювали правду і життя. І ми маємо про це пам’ятати. Схиляючи голови перед величчю Подвигу, вшановуючи пам’ять загиблих, ми маємо усвідомлювати, що і нам сьогодні теж є що захищати. І маємо пам’ятати, що ми – онуки й правнуки переможців! Тож ПАМ’ЯТАЄМО! ПИШАЄМОСЯ! ПЕРЕМАГАЄМО!

Тетяна Радько, викладач ПТ КІ СумДУ, керівник музею історії навчального закладу, член ГО “Останній рубіж”