Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.
Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас
актуальна і на початку ХХІ ст., і якщо ми не схаменемося,
то матимемо дуже невтішну перспективу.
Ліна Костенко
Шановні колеги, співробітники та студенти Політехнічного технікуму КІСумДУ!
Щиро вітаємо вас із Днем української мови та писемності!
Це свято є даниною
одному з найцінніших надбань, бо саме мова – душа української нації, її
генетичний код, нетлінне багатство століть. Вона
є тим міцним кордоном, який захищає цілісність держави, це основа для єдності
народу й духовна гарантія його майбутнього.
Мова нації жива доти, доки народ її плекає, спілкується нею, береже та примножує. Це скарб, що передається від покоління до покоління, об’єднує минуле й прийдешнє, консолідує суспільство.
Слово надто багато важить у людському житті: вмить змінює настрій, додає сил і наснаги, розраджує у хвилини смутку, надихає у хвилини радості та піднесення. З гідністю і шаною ми маємо усвідомлювати велику вагу рідного слова й особисту відповідальність за нього перед минулим, сьогоденням і майбутнім.
Українське слово – наймелодійніше, найкрасивіше – починається з писемності. Кожна освічена, культурна людина повинна досконало знати свою історію, витоки писемності свого народу.
Пам’ятайте: шана до рідної мови не знає дрібниць! Прагнення представника нації писати та спілкуватися правильною літературною мовою є природним і не має заохочуватись. Заохочення – підвищення Вашої власної самооцінки. Грамотність є ознакою інтелектуальної шляхетної особистості.
Ми повинні усвідомлювати, що мова – це живий організм, який живе за своїми законами. Тому нам потрібно цінувати й шанувати свою рідну мову, плекати її, зберігаючи при цьому власну культурну та національну ідентичність! Вчіть рідну мову, бережіть її красу, адже з нею ми неповторні та самобутні!
Зі святом!
З повагою – циклова комісія гуманітарних дисциплін
Політехнічного технікуму КІСумДУ