Глибоко сумуємо

«Бути знаменитим некрасиво…», - ці слова з поезії Бориса Пастернака були життєвим девізом Гончаренко Ізольди Петрівни – Викладача, Педагога, Людини, чиє життя, - від років навчання до більш ніж сорокарічної викладацької діяльності – минуло в стінах нашого навчального закладу.

Осінній день 30 жовтня 2021р. приніс сумну звістку, яка озвалася глибоким жалем, щемом і болем у серцях багатьох викладачів і випускників нашого навчального закладу, Ізольда Петрівна пішла з життя земного в далекі засвіти...

Народилася Євдокімова Ізольда Петрівна 19 лютого 1939р. у Києві в родині військовослужбовця. З 1947р. родина переїхала до Конотопа. Тут Ізольда Петрівна з 1946р до 1956р. навчалася в середній школі № 51 М-К залізниці та Конотопському технікумі транспортного будівництва, який успішно закінчила в 1956р. за спеціальністю «будівництво й експлуатація колійного господарства залізничного транспорту». Декілька років працювала за фахом. Фізик і лірик довго боролись в її душі, проте переміг останній. З 1 вересня 1964р. Ізольда Петрівна – студентка Ленінградського Державного педагогічного інституту ім. Герцена (факультет російської мови та літератури). Після його закінчення 1968р. повертається до Конотопського будівельного технікуму в якості викладача російської мови та літератури. Понад сорок років життя (1968 – 2011р.р.) присвятила Ізольда Петрівна нашому закладу, який змінював назви, в якому відкривалися нові спеціальності, будувалися й перебудовувалися корпуси. Але незмінним було її служіння улюбленій справі – вихованню студентів. Інтелігентність, порядність, тактовність, вимогливість, принциповість – ті риси характеру, які не могли не викликати повагу тих, хто знав Ізольду Петрівну Гончаренко особисто. Горда постава справжньої аристократки духу, гордість, а не гордовитість, не пиха.

Нечай Алла Миколаївна, викладач КФК СумДУ: «Доля звела мене з Ізольдою Петрівною далекого 1997 року. Це був нелегкий час реорганізації двох закладів – електромеханічного та будівельного технікумів. Для мене, молодого 26-річного викладача, Ізольда Петрівна стала порадницею, наставником. Завдячую її мудрим підказкам, кредиту довіри, ненав’язливій допомозі…Принциповість, постійне бажання дізнаватися щось нове, завжди рівний оптимістичний настрій, раціональна самоіронія і безпримірне служіння професії. Ізольда Петрівна ніколи не підвищувала голос, не давала різних оцінок. Вважала колегіальність головним принципом співпраці в педколективі… Я ділилася з нею своїми проблемами. І вона не давала готових порад. Вона спонукала..".

Можилевський Віктор Олексійович, викладач КФК СумДК: « Ізольда Петрівна була людиною вимогливою перш за все до себе. Знала ціну своїм словам, але чула й інших…Нестандартними завжди були уроки і заходи цього педагога. Вона вчила студентів мислити, аналізувати, робити висновки. Формувала свідомих громадян, грамотних спеціалістів»

Скоробагата Людмила Борисівна, бібліотекар ПТ КІ СумДУ: «Мені пощастило працювати поруч з Ізольдою Петрівною багато років. Для мене вона – педагог з великої літери, яка присвятила себе навчанню та вихованню молоді й залишилася вірною обраній справі й рідному навчальному закладу. Принципова, вимоглива до себе й до інших, вона була взірцем порядності й інтелігентності. Своїм ставленням до справи Ізольда Петрівна прищеплювала не тільки любов до професії, а й виховувала гуманізм, толерантність, вміння співпереживати".

Катерина Миколаївна Галак, колега, ветеран праці КФК СумДУ: «Гончаренко І.П. були притаманні любов до свого предмета, високий професіоналізм. Обіймаючи посаду заввідділенням, я неодноразово відвідувала її уроки і завжди отримувала задоволення. Ізольда Петрівна вміла долучити кожного студента до роботи, навчала їх мислити й висловлювати свою думку, прищеплювала любов до прекрасного, навчала добру».

Сергій Анатолійович Завалій, колега: «Я завжди пам’ятатиму Ізольду Петрівну як мудрого наставника, цікавого співрозмовника, людину з тонким почуттям гумору і з великими вимогами як до себе, так і до інших. Прекрасна, добра людина, викладач-професіонал, яка мудрими порадами, чуйним ставленням і справедливими настановами допомагала сотням юнаків та дівчат долати непростий шлях освоєння знань".

Тетяна Вікторівна Гребеник, директор КФК СумДУ: «Пам’ятаю своє спілкування з Ізольдою Петрівною як з досвідченим педагогом, ветераном праці нашого закладу. Їй були притаманні принциповість, витримка, професіоналізм та водночас скромність і непублічність. Випускники коледжу різних років вдячні Ізольді Петрівні за небайдужість, уміння зацікавити своїм предметом, вони пам’ятають її життєві настанови, які знадобилися і самостійному дорослому житті. Сорок років служіння закладу… І ціла епоха в його житті…".

Ізольда Петрівна любила осінь і довго, до самих морозів, не від’їжджала з дачі, доки дозволяв стан здоров’я… Ліс, величний Сейм, рідна природа надихали… Але людське життя, немов тонка нитка, іноді раптово обривається… Рідні й колеги проводжали Ізольду Петрівну Гончаренко в останню путь саме в такий осінній день – погожий, сонячний, тихий. Таким було життя нашої колеги, присвячене служінню справі навчання та виховання молоді.

Найсвітліша пам’ять Вам, вчителю, колего, людино! Спочивайте з миром. Співчуття рідним, друзям, колегам.