Золотий фонд рідної Alma mater

Віктор Андрійович Прокопець – випускник 1959р., директор будівельного технікуму транспортного будівництва (1979 – 1988 рр.)

Людина широкої душі й унікальної пам’яті, Віктор Андрійович Прокопець належіть до тієї когорти ветеранів праці, для яких наш навчальний заклад був і першим коханням, і лебединою піснею, і сенсом життя. Він і сьогодні пам’ятає всіх своїх студентів, називає роки їх навчання в технікумі, розповідає про їхні досягнення, пам’ятає дати народження своїх колег. Сьогодні Віктор Андрійович відзначає свій день народження, і ми щиросердечно його вітаємо. Разом із Віктором Андрійовичем і його дружиною Галиною Григорівною гортаємо сторінки книги спогадів рідної Alma mater

               

Віктор Андрійович згадує, що мрія вступити до престижного тоді навчального закладу зародилася в нього ще в дитинстві: «Перші мої спогади про технікум пов’язані з дитячими роками, коли ще хлоп’ям разом зі своїми друзями, затамувавши подих, спостерігав, як на першотравневих демонстраціях урочисто йшла містом колона технікуму. Під супровід духового оркестру, з прапором навчального закладу, який супроводжували викладачі-фронтовики, у військовій формі, з погонами, нагородами – це вражало! І вже тоді, мабуть, з’явилася мрія – стати студентом технікуму». Після закінчення школи, склавши п’ять вступних іспитів і пройшовши конкурсний відбір, він став студентом Конотопського будівельного технікуму транспортного будівництва, де протягом 1955–1959 рр. навчався на факультеті будівництва й експлуатації колійного господарства залізничного транспорту. Тут отримав спеціальність «технік-колійник». Віктор Андрійович із приємністю говорить про яскраві студентські роки, із величезною повагою та шаною згадує своїх чудових викладачів: «Мені поталанило: тут працювали справжні фахівці, колектив викладачів-однодумців». Зокрема, на здібного студента справили враження такі педагоги, як: Заслужені вчителі УРСР Логвин А.Д. і Срочко М.П., Носок І.С., Дяченко Г.Г., Москаленко В.Р., Малиношевський В.О., Бойко К.В., Кривошеєв М.К., Гольченко-Шевко Н.В. та Грузинська В.В.

Після закінчення технікуму Прокопець В.А. був направлений до Мурманська, де до вересня 1961 р. працював на посадах колійного робітника, будівельного майстра та техніка-геодезиста. Згодом була служба в армії (1961–1964). Повернувшись до Конотопа, 1965 р. Віктор Андрійович пішов працювати до рідного навчального закладу, спочатку кіномеханіком. Свій же педагогічний шлях Прокопець В.А. розпочав із посади інструктора виробничих майстерень Конотопського будівельного технікуму транспортного будівництва (1965–1971). Протягом 1971–1976 рр. викладав такі предмети, як «будівельні машини та обладнання», «основи автоматизації», спецдисципліни. 1973 р. він закінчив Сумський філіал Харківського політехнічного інституту, де навчався на факультеті технології машинобудування, металорізальні верстати та інструменти. Отримав спеціальність «інженер-механік». У 1976–1979 рр. Прокопець В.А обіймав посаду завідувача відділення спеціальності «будівництво та експлуатація автомобільних доріг» Конотопського будівельного технікуму транспортного будівництва.

Прокопець В.А., за спогадами колег, належав до категорії керівників, який формувався і зростав на кращих традиціях рідного навчального закладу. Незаперечним авторитетом для Віктора Андрійовича на все життя був і залишився директор технікуму Срочко М.П., який в перспективі готував молодого спеціаліста до керівної посади. Віктор Андрійович виявився гідним учнем свого попередника. Згодом, уже очоливши Конотопський будівельний технікум транспортного будівництва (1979–1988), він звертався за порадою саме до Миколи Прокоповича, який для нього на все життя залишився взірцем мудрого, вимогливого керівника, глибоко порядної людини.

Завжди дисциплінований, ініціативний, працьовитий відповідальний,  вимогливий до себе та інших,  Прокопець В.А. відрізнявся своєю інтелігентністю, вмінням безконфліктно вирішувати проблемні питання. Він цінував кожного педагога як особистість, допомагав молодим спеціалістам у їхньому професійному становленні, а своїм вихованцям прищеплював любов до професії, навчав людяності. Колеги, студенти й випускники завжди згадують про свого директора з повагою і вдячністю. І сьогодні зранку Віктор Андрійович і Галина Григорівна отримують від них теплі й щирі вітання з усіх куточків світу.

Свій колектив Віктор Андрійович любив, пишався та жив ним: «Я вдячний долі за те, що моя педагогічна діяльність пройшла в стінах рідного технікуму, вдячний колегам-викладачам, з якими працював, вдячний нашим випускникам, бо саме вони і є найголовнішим багатством навчального закладу». Перебуваючи на заслуженому відпочинку, переїхавши до доньки у м. Херсон, Віктор Андрійович і його дружина Галина Григорівна жваво цікавляться сьогоденням рідної alma mater, намагаються не втрачати зв’язків і тримати «руку на пульсі». Надзвичайно приємно було сьогодні чути їхні радісні голоси з нотками хвилювання: «Ну, як ви там, тримаєтеся? До ювілею готуєтеся?». І звичайно ж, наша розмова не обійшлася без притаманних Віктору Андрійовичу жартів і його традиційно «лірики»:

«Седеют наши волосы,

А мы, как в свою молодость,

Придем на юбилей очередной.

И сколько жить мы будем,

ОН был, ОН есть, ОН будет:

Наш техникум – любимый и родной!»

З днем народження, Вікторе Андрійовичу! Многая літа в здоров’ї, щасті, радості, мирі, злагоді, любові, дорога нам Людино!