PDFДрук

До Міжнародного дня музеїв. Духовна скарбниця

Кожна держава має свої духовні корені, зібрані в музеях і виставкових залах, які дозволяють усім охочим долучитися до світу Прекрасного і Вічного. 18 травня міжнародна світова музейна спільнота відзначає своє професійне свято.

І у нашому навчальному закладі є особливе місце, де плин часу ніби уповільнюється… Тут панує особлива тиша, яку порушують лише галасливі студенти-новачки або інші відвідувачі, що приходять сюди групами й поодинці… Тут перетинаються історія й сьогодення, спогади й сучасність, минуле й майбутнє… Це музей історії Політеху, його духовна скарбниця. Тут панує її величність Пам’ять… Пам’ять про тих, хто стояв біля  самих витоків наприкінці далекого ХІХ століття; про тих, хто розбудовував заклад у часи суспільних потрясінь і революційних змін; про тих, кому довелося пройти складний шлях відбудови рідного закладу після Другої світової війни; про тих, хто шукав відповіді на непрості виклики «часів перебудови»; про тих, хто розпочав і втілював реформи наприкінці ХХ – початку ХХІ століття, - про всіх, хто день за днем, рік за роком крокував освітянської нивою впродовж 130 років.

Як і у кожної людини, установи, підприємства, у нашого музею є своя біографія. Перша згадка про існування в навчальному закладі музейної кімнати-виставки при планерному гуртку датована 20-ми роками ХХ ст. Музей, говорячи сучасною мовою, мав технічний профіль і був невід’ємною складовою майстерні планерного гуртка. На жаль, не зберіглося жодного фото цього музею-виставки, і невідома доля експонатів. Можливо, вони були знищені під час окупації міста у 1941-1943 р.р., оскільки приміщення навчального закладу були зруйновані й пограбовані.

18 жовтня 1977р. у Конотопському будівельному технікумі транспортного будівництва урочисто відкрили музей Павла Ілліча Новікова – випускника, ім’я якого 1967р.  було присвоєно технікуму. У музеї було представлено 859 експонатів, 412 з  них розповідали про життя та діяльність П.І.Новікова, історію революційного руху на теренах Конотопщині та Сумщини.  На тривалий час музей стає потужним ідеологічно-виховним центром, місцем зустрічей з ветеранами війни та праці, випускниками, гостями міста, базою для діяльності Клубу інтернаціональної дружби. Музей декілька разів змінював своє місцезнаходження, а в 90-х роках припинив своє існування.

У жовтні 2000р. у рамках підготовки до 110-річчя від дня заснування навчального закладу було відкрито музейну кімнату. У ній були представлені експонати, які пережили складні часи «перебудов і катаклізм». І знову музей став приймати гостей, студентів, випускників, а в серцях багатьох людей жила мрія, щоб музей став справжньою візиткою навчального закладу, предметом гордості студентів, викладачів, випускників.

 Сучасний оновлений музей зустрів своїх перших відвідувачів у день святкування 120-річчя ПТ КІ СумДУ і 10-річчя КІ СумДУ - 8 жовтня 2010 року. До цього - були дні напруженої і кропіткої роботи багатьох людей, особливо за тиждень до відкриття ми працювали майже цілодобово.

Хочеться щиро подякувати всім без виключення людям, хто дав музею історії навчального закладу «нове життя». В.В.Бибіку і Т.В.Гребеник - за розуміння, сприяння ініціативі, всебічну підтримку. Прокопцю В.А., Ростовському А.П., викладачам: Сергієнко Л.В., Мисник В.Д., Галак К.М., Котляровій Л.П., Хвостову М.Б., Тютріну С.М., – за надані фотографії, документи, інформацію діяльність закладу, про випускників і викладачів різних років, Косьменку В.П. – за відновлення до ювілейної дати раритетного експонату, нашим студентам, а тепер уже випускникам: Третякові Олені, Качурі Ользі, Василенку Олегу, Штакал Віталію, Лісному Богдану, чий внесок у вчасне відкриття музейної експозиції просто неоціненний, з якими ми прожили цю «ніч у музеї» напередодні його відкриття у день святкування 120-річного ювілею навчального закладу.

Експозиція музею складається з кількох розділів, у кожному з яких висвітлюється певна грань нашої історії, певний крок на шляху постійного пошуку, розвитку, звершень, реформувань, перетворень і змін. Слово – першим відвідувачам музею.

Прокопець Віктор Андрійович – випускник 1959р., директор КСТТС (1979 – 1988 р.), Бандоля Іван Миколайович – випускник 1959р., Заслужений будівельник РФ, Почесний залізничник: «Искренне благодарим за огромный и кропотливый труд, за сохраненную память и бережное отношение к нашей истории. Так держать! Новых побед и творческих успехов!»

Дагаєв Віталій Олександрович – випускник технікуму 1948р. :

«Прекрасный музей! Спасибо коллективу за бесценное отношение к прошлому и за труд, за желание передать память молодому поколению. Успехов вам, терпения, упорства и долгих лет!»

Чернякова Світлана Герасимівна – ветеран праці технікуму:

«Дуже сподіваюсь, що музей історії закладу буде жити й поповнюватися новими сторінками, які розповідатимуть про нові перемоги й здобутки навчального закладу.»

Випускники 1975р. Швидченко Г.І., Лецик В.М., Кохановський В.С.: «Выражаем огромную благодарность нынешнему руководству техникума и института за сохраненную память о своих выпускниках и педагогах.»

Працівники Конотопського краєзнавчого музею ім. О.М.Лазаревського: «Висловлюю щире захоплення від музейної експозиції  історії навчального закладу. Відчувається, що проведена величезна дослідницька робота, в усьому - витончений смак, любов і гордість за свій заклад. Успіхів і нових відкриттів.»

Кругликова (Бойко) Галина Константиновна – дочка Бойка К.В. – випускника і викладача технікуму з понад 40-річним стажем, одного з авторів «Нарисів з історії технікум»: «Считаю техникум вторым домом, всю жизнь ему посвятил мой отец, тут учились двое моих сыновей… Выражаю искреннюю благодарность за огромный труд, за сохраненную историю, за память, которая жива…»

Євтушенко Олександр Валерійович – завідувач музею археології Батуринського національного заповідника, керівник пошукового загону «Останній рубіж», історик і краєзнавець :

«Величезна  праця! Плідна й кропітка, конче необхідна праця!...Експозиція «живе й дихає», тому що зроблена з душею…А все, що робиться від серця і душі – живе довгі-довгі роки! Велике спасибі за благородну працю, за те, що вкладаєте душу в нашу спільну справу – дослідження історії рідного краю.»

Музей історії Політеху сьогодні знаний далеко за межами нашого міста, він став потужним центром науково-дослідної, краєзнавчої, пошукової роботи, осередком культури і духовності, патріотичного виховання молоді, волонтерської допомоги нашим військовим. Досить тривалий час наш музей є своєрідним публічним простором у нашому рідному місті, який збирає конотопіців і гостей міста на важливі, цікаві, культурно-просвітницькі, соціально-вагомі події та зустрічі.

Тож, до нових зустрічей у музеї Політеху! Віримо, що кожен, хто завітає сюди, відчує дотик славетної історії навчального закладу. Тож, до нових зустрічей у музеї Політеху! Віримо, що кожен, хто завітає сюди, відчує дотик славетної історії навчального закладу. Обов"язково зустрінемося… після карантину!