Бібліотека…. Давня і вічно юна оселя людського розуму,
безмежний і чудовий світ, відкритий кожному, хто любить книгу. Бібліотека – це
не просто приміщення, де зберігаються книжки, це незвичайний простір, із
особливою атмосферою, енергетикою, настроєм…
Наша бібліотека – одна з найстаріших у Конотопі. Чимало поколінь студентів і викладачів навчального закладу пам’ятають й асоціюють бібліотеку з її завідувачкою - Світланою Герасимівною Черняковою. Сьогодні наша розповідь про чудову людиною, справжнього професіонала, мудрого наставника, доброго і вірного друга – саме так згадують Світлану Герасимівну її колеги-бібліотекарі Надія Чернецька і Людмила Скоробагата.
Світлана Герасимівна Стодоля (дівоче прізвище) народилася 11.07.1947 року в селищі Талове Воронезької області. У 1959 році сім’я переїхала до Конотопа. Навчалася у школи № 4, працювала старшою вожатою в школі-інтернаті № 2. До Світлани Герасимівни доля поставила особливі вимоги. Вона внесла цю жінку до списків борців, не давши при цьому жодної зброї, окрім світла душі. Любов до книги стала її життям. Саме вона привела тендітну дівчинку з селища Талове Воронезької області до Ленінградського інституту культури ім. Н. Крупської, який вона закінчила в 1971 році. Отримала направлення в м. Кіров, там працювала спочатку зав. читальним залом бібліотеки № 10, пізніше - зав. абонементом у центральній бібліотеці для юнацтва. У липні 1973 року Світлана Герасимівна вимушена була повернутися до нашого міста до батьків-пенсіонерів, які потребували опіки і турботи. І вже в серпні цього ж року очолила бібліотеку Конотопського будівельного технікуму транспортного будівництва ім. П.І.Новикова.
Згадує Надія Чернецька – бібліотекар із понад 40-річним стажем роботи:ÂÂ «Микола Прокопович Срочко без вагань (а він дуже розумівся в людях!) призначив Світлану Герасимівну на посаду завідувачки, хоча на той час у бібліотеці працював досвідчений фахівець Бойко Валентин Олександрович. Він мав вищу педагогічну освіту, був дуже відповідальною людиною і по праву претендував на дану посаду після звільнення Ярмашової Надії Миколаївни. Наш далекоглядний директор, як завжди, був правий. Кращого завідувача бібліотеки не було до сьогодні! А колективу бібліотеки і мені особисто (у січні 1974 р. у штаті додалася вакансія; і знову ж таки з легкої руки Миколи Прокоповича, доля подарувала мені можливість розпочати свою професійну діяльність у кращій на той час бібліотеці міста!) дуже поталанило з її очільницею – професійним, мудрим, демократичним, справедливим, креативним керівником, якого поважали і любили колеги»
Любов до професії, глибокі знання, сумлінне ставлення до виконання своїх посадових обов’язків, особистісні людські якості, інтелект, толерантність, виваженість в ухваленні важливих рішень забезпечили Світлані Герасимівні повагу й авторитет серед студентів і викладачів закладу.
Спілкуючись зі студентами, Світлана Герасимівна завжди прагнула відчути їх внутрішній світ, знайти зрозумілі для них слова, наповнити їх духовне життя глибоким змістом, впевненістю у власних силах. Саме тому й поспішали до бібліотеки студенти. На початку 80-х років організований нею разом із викладачем російської мови та літератури Ізольдою Петрівною Гончаренко клуб «У світі прекрасного» був надзвичайно популярним. Диспути, КВК, вечори поезії, зустрічі з творчими особистостями нашого міста, подорожі до Бресту, Мінську, Хатині, Ленінграду та Москви... – назавжди лишилися яскравими й незабутніми спогадами студентського життя багатьох випускників технікуму.
«Саме в цей період у технікумі видавалась газета «Будівельник» (головним редактором газети був викладач креслення Костирко С.В., члени редколегії Гончаренко І.П. та Чернякова С.Г.). Кожен випуск чергового номера - невтомна праця небайдужих і відданих справі людей. І весь матеріал номера поданий красивим аристократичним почерком нашої Світлани!»,ÂÂ - згадують колеги-бібліотекарі.
За 34 роки на посаді завідувачки С.Г. Черняковою зроблено багато для розбудови освітянської бібліотеки. Це переїзд у новий, щойно збудований корпус по вул. Садовій, 39, обладнання нових приміщень, створення нових структурних підрозділів, злиття фондів двох бібліотек в обмежені терміни в 1997 р., оформлення та розміщення нової літератури, яка надходила до бібліотеки в 90-х роках регулярно і в великій кількості. Але головне – це формування колективу однодумців. Світлана Герасимівна, як досвідчений фахівець і мудрий наставник, виховала не одне покоління бібліотекарів, які і сьогодні працюють у бібліотеці.
Професійне кредо Світлани Герасимівни: «Бібліотекарі – люди одержимі. Бібліотека особливо не любить байдужих». Серед якостей, які обов’язково повинен мати бібліотекар, вона називала постійне прагнення до самовдосконалення, зібраність, відповідальність, привітність, порядність, такт.
Саме такою і згадують Світлану Герасимівну колеги-бібліотекарі, викладачі і випускники навчального закладу: ентузіаста і професіонала своєї справи, що невтомно та наполегливо розвивала та зміцнювала бібліотечну роботу, шляхетну людину, яка лишила яскравий слід в історії освітянської книгозбірні.
Сьогодні Світлана Герасимівна Чернякова проживає за межами України, у м.Розсош Воронезької області, але вона не втрачає зв’язків із своїми колегами-бібліотекарями, цікавиться сьогоденням навчального закладу і рідного міста.