Кажуть, герої не вмирають, але я хотів би, дуже хотів би,

щоб вони замість бути героями жили.

Тут, на землі, вони потрібніші, ніж на небі.

Тут є багато такого, чого без них не зробить ніхто.

Василь ШКЛЯР «Чорне сонце»

В умовах російсько-української війни деякі дати в нашому календарі справді скроплені кров’ю. І 29 серпня є саме таким днем, коли українці вшановують пам’ять захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави (Указ Президента України від 23.08.2019 р.).

29 серпня 2014 р. під час виходу сил АТО з оточення під Іловайськом російське керівництво порушило домовленості, і ворог впритул розстріляв з важкого озброєння колони українських військових, навіть автівки з пораненими. Обіцяний росіянами «зелений коридор» було перетворено на коридор смерті… Бої за Іловайськ тривали з 18 по 29 серпня 2014 р. Згідно з офіційними даними,загинуло 366 українських військових, 429 зазнали поранень різного ступеня тяжкості, 300 потрапили в полон, 158 зникли безвісти. Скільки всього могли б досягти, втілити, пережити й здійснити ті, чиї життя забрали російські окупанти!

29 серпня традиційно в музеї історії Класичного фахового коледжу проводиться захід – година вшанування пам’яті тих, хто поліг, виборюючи наші мирні ранки. Цього разу на зустріч було запрошено наставників академічних груп І та ІІІ курсів, а також відділення бакалаврату.

Тетяна РАДЬКО, викладачка, волонтерка та керівниця музею, акцентувала увагу присутніх на тому, що Конотопщина (як і вся Україна) – це роз’ятрена рана, адже майже щотижня отримуємо звістки про загибель земляків.

Хвилиною мовчання вшанували коледжани пам’ять полеглих студентів. Тридцять п’ять випускників нашого закладу освіти віддали життя, ставши на захист держави. У Класичному фаховому коледжі створено куточок пам’яті, де розміщено їхні портрети. Тетяна Миколаївна зауважила, що сьогодні вкрай необхідно створити Книгу пам’яті випускників коледжу, які загинули з початку повномасштабного російського вторгнення. Наш святий обов’язок – зберегти пам’ять про полеглих героїв. Тому в перспективі – важка, складна, до щему в серці, але така важлива робота.

Також під час зустрічі керівниця музею історії коледжу ознайомила присутніх з найвідомішими виданнями, які описують трагічні події, пов’язані з Іловайськом. Переважно це інтерв’ю з бійцями, щоденники, спогади та ін. Так, зокрема, Тетяна РАДЬКО вкотре представила книгу «Іловайськ. Розповіді про справжніх людей», автором якої є сумський письменник та журналіст Євген ПОЛОЖІЙ. Книга, яка вийшла в 2015 р., стала однією з перших, присвячених темі Іловайська, та викликала значний інтерес і отримала нагороду «Коронація слова», а згодомнеодноразово перевидавалися. Тетяна Миколаївна зазначила: «Хоч це і художній роман, заснований він на розповідях реальних людей. Збираючи матеріал, автор розмовляв з тими, кому пощастило вижити в ті жахливі серпневі дні… І все це не вигадки, а свідчення тих, хто пройшов той складний шлях». До речі, з виданням можна ознайомитися в бібліотеці нашого закладу.

І, звісно ж, разом з присутніми в жалобі схилили свої голівки соняхи – символ пам’яті про загиблих в Іловайському котлі, про тих, хто віддав найдорожче – життя – за те, щоб Україна була вільною та незалежною! Під час виходу з оточення частина військових йшла соняшниковими полями, в них ховалися бійці, у них ховали загиблих побратимів. Так соняшники стали «чорною» емблемою Іловайська.

Тож пам’ятаймо всіх загиблих захисників України тадякуємо за подвиг! Світла пам’ять і шана…