Щемлива тема

27-го лютого викладач світової літератури А.М.Нечай провела відкрите заняття на тему «Із лірики періоду другої світової війни». Тема цікава, щемлива, нікого не залишила байдужим. Студенти мали можливість не тільки ознайомитись з біографіями відомих поетів, які творили в той період, але й побачити фрагменти відеофільмів, почути вірші в авторському виконанні та пісні воєнної пори, самим продемонструвати  власне вміння читати вірші. Багато і дуже душевно і переконливо читала Алла Миколаївна. І, підводячи підсумок уроку, вона вдало провела аналогію між тими буремними часами і днем сьогоднішнім, коли українці змушені на барикадах відстоювати  свою незалежність і право жити в демократичні, правовій країні. І ось основний висновок, який зробили студенти: коли гримлять гармати, музи не мовчать! Підтвердженням цього став вірш, який написала сама Алла Миколаївна Нечай, побувавши на Майдані. Треба було бачити обличчя студентів і їх очі, що наповнювались сльозами, коли вона читала  ці слова:

Розстріляли на Майдані український цвіт.

Море горя, сліз і крові сколихнули світ.

Хто, скажіть, величний Київ потопив в крові?

Як це можна пояснити матері, вдові?

«Це небесна сотня» - люди нарекли.

Квіти і лампадки на Майдан текли.

І як жити снайперу серед нас, людей, -

Руки ж закривавлені сотнею смертей?

Стогне Україна – незагойна ж рана –

Молодь полягла в центрі – на Майдані!

Від війни стояли з вами ми за крок.

Це гіркий і кров’ю скроплений урок.

Хай ці барикади і пролита кров

Будуть нам нагадуванням знов, і знов, і знов.

Бо ж небесна сотня дивиться віднині,

Не втрачаймо ж більше гідність України.